Новинки нашего законодательства

[UFG1]

Кое-что из системы Лига (в номерах статей пропал верхний регистр):

ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
від 24.03.2009 р. N 3573/П
Про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо запровадження нарахування штрафних балів за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху
Суб'єкт законодавчої ініціативи: Народний депутат України
Автор законодавчої ініціативи: В. Швець, В. Бевз, В. Малишев
Відповідальний комітет: Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності
Голова комітету: В. Швець

Проект*
ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законів України щодо запровадження нарахування штрафних балів за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху

Верховна Рада України постановляє:

1. Внести зміни до таких законів України:

1) доповнити абзац другий пункту 21 частини першої статті 11 Закону України "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 4, ст. 20; Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 36, ст. 526; 2000 р., N 27, ст. 213; 2005 р., N 1, ст. 1, N 10, ст. 187; із змінами, внесеними Законом України від 24 вересня 2008 року N 586-VI) після слів "або користування транспортними засобами," словами "нараховувати у встановленому порядку штрафні бали за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,".

2) у Законі України "Про дорожній рух" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 31, ст. 338; із змінами, внесеними Законом України від 24 вересня 2008 року N 586-VI):

частину десяту статті 15 доповнити реченням такого змісту: "Після закінчення строку позбавлення права керування транспортними засобами посвідчення водія транспортного засобу повертається його власнику за умови успішного складення ним в установленому порядку теоретичного і практичного іспиту у відповідних підрозділах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України або в уповноваженому органі Міністерства аграрної політики України.";

у частині третій статті 34 слова ", що використовуються на автомобільних дорогах державного значення" виключити;

доповнити Закон статтею 421 такого змісту:

"Стаття 421. Порядок нарахування штрафних балів

У разі вчинення водієм транспортного засобу правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху йому в порядку, встановленому цим Законом, нараховуються штрафні бали.

Кількість штрафних балів визначається з урахуванням характеру правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відповідальність за яке передбачено Кодексом України про адміністративні правопорушення:

стаття 81 - п'ять балів;

стаття 121: частина перша - п'ять балів; частина друга - сім балів; частина третя - п'ятнадцять балів; частина четверта - три бали; частина п'ята - сім балів; частина шоста - п'ятнадцять балів;

стаття 1211 - вісім балів;

стаття 1212: частина перша - п'ять балів; частина друга - сім балів; частина третя - п'ять балів;

стаття 122: частина перша - п'ять балів; частина друга - сім балів; частина третя - десять балів; частина четверта - п'ятнадцять балів;

стаття 1222 - п'ятнадцять балів;

стаття 1224 - двадцять балів;

стаття 1225 - десять балів;

стаття 123: частина перша - десять балів; частина друга - п'ять балів; частина третя - п'ятнадцять балів;

стаття 124 - десять балів;

стаття 1241- п'ять балів;

стаття 126: частина перша - п'ять балів; частина друга (щодо передачі водієм керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом) - п'ять балів;

стаття 130: частина перша (у разі накладення стягнення у вигляді штрафу, громадських робіт або адміністративного арешту) - двадцять п'ять балів; частина друга (у разі накладення на водіїв стягнення у вигляді громадських робіт або адміністративного арешту) - тридцять балів; частина четверта (у разі накладення стягнення у вигляді адміністративного арешту) - двадцять п'ять балів;

стаття 1321 - десять балів.

Штрафні бали нараховуються підрозділами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які ведуть облік правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, на підставі винесеної в установленому законом порядку постанови про накладення адміністративного стягнення.

Відомості про нараховані водієві транспортного засобу штрафні бали вносяться до автоматизованої інформаційної системи реєстрації, обліку та контролю транспортних засобів, їх власників та правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та ідентифікуються на талоні до посвідчення водія транспортного засобу, на якому нанесений відповідний носій ідентифікаційних даних (магнітна смужка, мікросхема тощо) і який одночасно може застосовуватися як платіжна картка для сплати штрафів.

Порядок ведення автоматизованої інформаційної системи реєстрації, обліку та контролю транспортних засобів, їх власників та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху визначається Міністерством внутрішніх справ України.

Якщо водій транспортного засобу у п'ятнадцятиденний строк з моменту набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення сплатив штраф, сума нарахованих балів за це правопорушення зменшується на два бали.

У разі скасування або зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху вищестоящий орган (вищестояща посадова особа) або суд, який прийняв таке рішення, у десятиденний строк повідомляє підрозділ Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України за місцем винесення попереднього рішення. Відповідно до рішення, прийнятого за результатами оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, кількість нарахованих штрафних балів скасовується або змінюється.

У разі коли протягом року з дня вчинення водієм транспортного засобу правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху йому нараховано 30 і більше штрафних балів, він зобов'язаний протягом 30-ти днів скласти теоретичний іспит з перевірки знань правил дорожнього руху. Якщо водій протягом зазначеного строку не склав теоретичний іспит або склав його незадовільно посвідчення водія транспортного засобу і талон до нього тимчасово вилучаються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України, і повертаються власникові лише за умови успішного складення ним іспиту. Повторний іспит призначається не раніше ніж через п'ять днів. Водій, який тричі не склав теоретичний іспит, може бути допущений до чергового іспиту лише після прослуховування теоретичного курсу з правил дорожнього руху.

Якщо на день закінчення річного строку після вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху сума штрафних балів, нарахованих водієві транспортного засобу, становитиме менш як 30, штрафні бали за це порушення вважаються погашеними. Штрафні бали також погашаються у разі успішного складення водієм теоретичного іспиту з перевірки знань правил дорожнього руху, в тому числі після закінчення строку позбавлення його права керування транспортними засобами.";

у частині першій статті 521:

доповнити абзац третій після слів "та обліку транспортних засобів" словами "нарахування у встановленому порядку штрафних балів водіям транспортних засобів за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, ";

в абзаці одинадцятому слова "та про їх власників" замінити словами "про їх власників і правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху";

2. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2010 року.
____________

[UFG1]

И еще такое (Лига выдала сегодня):

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА

від 23 грудня 2005 року N 14

Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті

Із змінами і доповненнями, внесеними
*постановою Пленуму Верховного Суду України
*від 19 грудня 2008 року N 18

З метою забезпечення однакового і правильного застосування судами законодавства у справах про злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті Пленум Верховного Суду України постановляє:

1. Звернути увагу судів на те, що своєчасний і правильний розгляд справ про злочини, передбачені статтями 286 - 289, 415 Кримінального кодексу України (далі - КК), а також справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 та 6 ст. 121, ч. 3 та 4 ст. 122, статтями 1222, 1224, 1225, ч. 3 ст. 123, ст. 124, ч. 4 ст. 127, ч. 2 ст. 1271, ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП), має важливе значення для забезпечення безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту, захисту життя та здоров'я людей, майнових прав фізичних і юридичних осіб.

(пункт 1 із змінами, внесеними згідно з постановою
*Пленуму Верховного Суду України від 19.12.2008 р. N 18)

2. При розгляді кримінальних та адміністративних справ зазначених категорій суди мають ураховувати положення правових норм, у яких визначено поняття "транспортні засоби", зокрема, примітки до ст. 286 КК, ч. 7*ст. 121 КпАП, п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306.

(абзац перший пункту 2 із змінами, внесеними згідно з постановою
*Пленуму Верховного Суду України від 19.12.2008 р. N 18)

Абзац другий пункту 2 виключено

(згідно з постановою Пленуму
*Верховного Суду України від 19.12.2008 р. N 18)

Абзац третій пункту 2 виключено*

(згідно з постановою Пленуму
*Верховного Суду України від 19.12.2008 р. N 18)

3. При розгляді справ про злочини, відповідальність за які встановлено статтями 286 - 288, 415 КК, слід мати на увазі, що диспозиції сформульованих у них норм - бланкетні. У зв'язку з цим суди повинні ретельно з'ясовувати і зазначати у вироках, у чому саме полягали названі у перелічених статтях порушення; норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержано; чи є причинний зв'язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.

Порушення правил безпеки дорожнього руху та порушення правил експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, є самостійними діяннями, і суди мають ураховувати це при постановленні рішень у таких справах.

(пункт 3 доповнено абзацом другим згідно з постановою
*Пленуму Верховного Суду України від 19.12.2008 р. N 18)

4. Суб'єктом злочину, передбаченого ст. 286 КК, визнають особу, яка керує транспортним засобом, незалежно від того, чи має вона на це право, а злочину, передбаченого ст. 415 КК, - військовослужбовця (військовозобов'язаного під час проходження навчальних або спеціальних зборів), котрий безпосередньо керує бойовою, спеціальною чи транспортною машиною, незалежно від того, чи є він штатним водієм такої машини і чи вміє він нею керувати. За певних умов до відповідальності за цими статтями може бути притягнута особа, яка навчає водінню іншу особу і перебуває під час навчальної їзди поруч із учнем (майстер виробничого навчання, інструктор тощо).

5. Треба мати на увазі, що відповідальність за статтями 286, 415 КК настає незалежно від місця, де були допущені порушення правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту, правил водіння або експлуатації машини (на магістралі, шосе, вулиці, залізничному переїзді, полі, території підприємства, у дворі, тощо).

Це стосується й випадків, коли зазначені правила було порушено під час виконання з допомогою транспортних засобів різних робіт (дорожніх, сільськогосподарських, будівельних та ін.). Якщо ж особа під час виконання таких робіт, хоча б і під час руху чи експлуатації машини, порушила не ці, а інші правила (наприклад, правила охорони праці, зокрема правила техніки безпеки), її дії, за наявності до того підстав, підлягають кваліфікації за статтями КК, які передбачають відповідальність за недодержання саме цих (інших) правил, а у відповідних випадках - за злочини проти життя та здоров'я особи або за знищення чи пошкодження майна.

6. Роз'яснити судам, що порушення особою правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту, яке спричинило наслідки, передбачені різними частинами ст. 286 КК, слід кваліфікувати як один злочин за тією частиною цієї статті, яка передбачає більш тяжкі наслідки. При цьому у вироку необхідно зазначати всі кваліфікуючі ознаки злочину.

Якщо ж наслідки, зазначені у різних частинах ст. 286 КК, спричинені двома або більше порушеннями, винна особа має нести відповідальність за сукупністю злочинів, передбачених цими нормами.

7. У випадках, коли передбачені ст. 286 КК суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з'ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила Правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом.

8. Відповідальність за статтями 286 - 288, 415 КК настає лише за умови, що винна особа внаслідок порушення певних правил спричинила з необережності потерпілому середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження або його загибель. Якщо ж, порушуючи відповідні правила й усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, винний передбачав суспільно небезпечні наслідки і бажав або свідомо припускав їх настання, ці дії необхідно кваліфікувати за статтями КК, в яких встановлено відповідальність за умисні злочини проти життя та здоров'я особи.

9. Загибеллю кількох людей (ч. 3 ст. 286, ч. 2 ст. 415 КК) є смерть хоча б двох потерпілих, що настала внаслідок порушення особою правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту, правил водіння або експлуатації машини під час однієї дорожньо-транспортної події. У разі загибелі двох людей під час різних дорожньо-транспортних подій винна особа має відповідати за ч. 2 ст. 286 або ч. 1 ст. 415 КК.

10. Порушення особою правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту, правил водіння або експлуатації машини і наступне залишення потерпілого від такого злочину без допомоги слід кваліфікувати за наявності до того підстав за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 286 чи 415 КК та відповідною частиною ст. 135 цього Кодексу.

11. Випуск в експлуатацію завідомо технічно несправного транспортного засобу (ст. 287 КК) належить розуміти як усні або письмові згоду, розпорядження, вказівку особи, відповідальної за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, на (про) використання у сфері дорожнього руху якогось із них з такими технічними несправностями, за яких його експлуатація відповідно до розд. 31 Правил дорожнього руху заборонена.

Допуском до керування транспортним засобом особи, яка перебуває у стані сп'яніння або не має права ним керувати, визнають усні чи письмові згоду, розпорядження, вказівку особи, відповідальної за технічний стан чи експлуатацію цього засобу, про його використання у сфері дорожнього руху таким водієм. Як допуск можна розглядати також мовчазну згоду, видачу маршрутного листа, передачу ключів і документів або керма під час руху, невідсторонення водія від керування тощо.

Іншими грубими порушеннями правил експлуатації транспорту, що убезпечують дорожній рух, є грубе порушення режиму роботи водіїв; відсутність контролю за технічним станом транспортних засобів; надання дозволу на використання вантажного транспортного засобу, не обладнаного належним чином для перевезення пасажирів, а також перевантаженого чи завантаженого з порушенням вимог правил дорожнього руху; допуск до керування особи, яка перебуває під впливом лікарських препаратів, у стомленому або хворобливому стані, тощо.

12. Стаття 287 КК може бути застосована лише за умови, що особа, відповідальна за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, усвідомлювала наявність зазначених у цій статті обставин, які унеможливлюють експлуатацію таких засобів. До осіб названої категорії належать працівники підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, на яких законом або підзаконними нормативними актами покладено відповідальність за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів (завідувачі та начальники гаражів, інспектори безпеки руху, головні механіки тощо), а також власники та водії таких засобів, які дозволили іншим особам керувати останніми.

Службові особи, які не є суб'єктами цього злочину, але внаслідок зловживання службовим становищем чи несумлінного виконання своїх обов'язків сприяли настанню тяжких наслідків, з урахуванням конкретних обставин справи можуть нести кримінальну відповідальність за злочини у сфері службової діяльності.

[UFG1]

13. Судам слід мати на увазі, що водій чи власник транспортного засобу (уповноважена особа), який на порушення чинних правил передав керування ним особі, котра не мала або була позбавлена права керувати такими засобами взагалі чи засобом відповідної категорії, у разі спричинення зазначеними діями перелічених у ст. 287 КК наслідків несе відповідальність за цією статтею, а особа, яка фактично керувала транспортним засобом, - за ст. 286 КК.

Кримінальна відповідальність за ст. 287 КК настає також у випадках, коли потерпілим від передбаченого зазначеною статтею злочину є особа, яка керувала транспортним засобом.

Передача на порушення чинних правил керування транспортним засобом службовій особі, від якої водій залежить по службі, не звільняє останнього від відповідальності. Виняток становить випадок, коли зазначена службова особа чи працівник органу внутрішніх справ усунули водія від керування цим засобом.

14. Суспільно небезпечне діяння, передбачене ст. 288 КК, полягає у порушенні відповідних правил, норм і стандартів при будівництві, реконструкції, ремонті чи утриманні шляхів, вулиць, залізничних переїздів, інших шляхових споруд (наприклад, вимиканні вуличного освітлення в темну пору доби, наданні дозволу на експлуатацію ділянки дороги з поганим покриттям, невстановленні загороджувальних засобів та попереджувальних знаків на місці проведення дорожніх робіт, несвоєчасному огляді доріг, вулиць, залізничних переїздів, інших шляхових споруд з метою з'ясувати, чи відповідає їх стан вимозі убезпечення дорожнього руху, тощо).

Суб'єктом цього злочину можуть бути особи, які виконують такі роботи або відповідальні за їх проведення: керівники дорожньо-експлуатаційних підприємств, їхні підлеглі, котрим надано повноваження щодо дотримання відповідних правил, норм і стандартів, та рядові робітники зазначених підприємств; інспектори безпеки руху; виконроби, майстри, інші особи, які керують проведенням дорожніх робіт чи робіт у межах проїзної частини, тощо.

15. Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК) слід розуміти як умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку чи продовження руху тощо. Таке заволодіння може бути вчинене таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства або погроз.

Цей злочин визнають закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна чи буксирування, а якщо заволодіння відбувається під час руху транспортного засобу, - з моменту встановлення контролю над ним.

Проникнення в кабіну, гараж чи інше сховище, спробу запустити двигун або буксирувати транспортний засіб з метою заволодіння ним необхідно розглядати як замах на вчинення злочину.

Не є незаконним заволодіння транспортним засобом у стані крайньої необхідності, наприклад, для того, щоб терміново доставити тяжко хвору людину до лікарні, приборкати стихійне лихо, усунути іншу небезпеку, яка загрожує людям, інтересам суспільства чи держави.

16. Заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб має місце у випадках, коли дві особи і більше заздалегідь, тобто до початку виконання дій, які становлять об'єктивну сторону злочину, домовилися про спільне його вчинення, незалежно від того, хто з них керував цим засобом. Проте не підлягають кримінальній відповідальності за ст. 289 КК особи, які не брали участі у вилученні транспортного засобу, але після заволодіння ним винною особою здійснили поїздку на ньому.

17. Відповідно до частин 2, 3 ст. 289 КК та п. 3 примітки до цієї статті матеріальну шкоду слід визнавати значною в разі заподіяння реальних збитків на суму від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а великою - на суму понад 250 таких мінімумів.

При вирішенні питання про те, чи були збитки реальними, необхідно виходити з положень п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, де зазначено, що такими збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, що вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Якщо транспортний засіб не зазнав ніяких пошкоджень унаслідок незаконного заволодіння, його технічний стан не погіршився і відновлення він не потребує або сума відповідних витрат менша від зазначеної у п. 3 примітки до ст. 289 КК, така кваліфікуюча ознака, як заподіяння значної або великої шкоди, відсутня.

У випадках коли особа знищила транспортний засіб, яким незаконно заволоділа, чи призвела до такого стану, що він повністю втратив свою цінність і його вже не можна використовувати за прямим призначенням, розмір реальних збитків дорівнює вартості автомобіля на день учинення злочину. Таким же чином треба вирішувати це питання, якщо транспортний засіб після незаконного заволодіння не знайдено.

У разі пошкодження внаслідок дій винної особи окремих деталей, вузлів, агрегатів транспортного засобу розмір реальних збитків необхідно визначати виходячи з вартості запасних частин і відновлювального ремонту.

18. Суб'єктом злочину, передбаченого ст. 289 КК, не можна визнавати осіб, які є співвласниками або законними користувачами транспортного засобу; працівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, котрі без належного дозволу здійснили поїздку на закріпленому за ними транспортному засобі; а також службових осіб, наділених повноваженнями щодо використання чи експлуатації транспортних засобів.

19. Якщо для вирішення питань, які виникли у справі про злочин проти безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, потрібні спеціальні знання, суд має призначити експертизу. У відповідній ухвалі (постанові) слід навести необхідні експерту вихідні дані, що ґрунтуються на матеріалах справи. За наявності в них різних даних щодо обставин події суд доручає експерту дати висновок стосовно кожного з варіантів окремо. На підставі аналізу всіх зібраних у справі доказів суд повинен зазначити у вироку, які вихідні дані він визнав такими, що відповідають дійсності, і з їх урахуванням оцінити висновок експерта. При цьому слід виходити з того, що згідно зі ст. 67 Кримінально-процесуального кодексу України висновок експерта не має наперед установленої сили, а також переваги перед іншими доказами і, як і всі вони, має бути оцінений судом за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та відповідно до закону.

20. При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

21. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Додаткове покарання, передбачене як обов'язкове ч. 3 ст. 286 КК, суд може відповідно до ст. 69 КК не призначати лише за наявності декількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і з урахуванням особи винного.

Позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того, що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку. Однак призначення цього покарання особі, яка взагалі не мала права керувати транспортними засобами, є неможливим.

[UFG1]

22. У разі вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, суд повинен обговорити питання про визнання цієї обставини відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК такою, яка обтяжує покарання винного.

23. Потерпілий, якому внаслідок учинення транспортного злочину заподіяно моральну, фізичну чи майнову шкоду, вправі пред'явити цивільний позов про її відшкодування, який має бути розглянутий разом із кримінальною справою. Якщо цивільний позов не був заявлений, суд повинен роз'яснити особі, яка зазнала шкоди від злочину, її право пред'явити такий позов до підсудного або до особи, котра за законом несе матеріальну відповідальність за заподіяну ним шкоду.

24. Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз.

Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Визнати правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.

Установивши в діях особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, ознаки злочину, суддя відповідно до ст. 253 КпАП зобов'язаний вмотивованою постановою передати матеріали за належністю - прокурору, органу досудового слідства або дізнання - для вирішення питання про порушення кримінальної справи.

25. Розглядаючи справи про повторне протягом року керування транспортними засобами з технічними несправностями, з якими їх експлуатація заборонена (ч. 3 ст. 121 КпАП), судді повинні зазначати у постанові характер несправності транспортного засобу із посиланням на відповідний пункт розд. 31 Правил дорожнього руху, де наведено перелік таких несправностей.

(пункт 25 із змінами, внесеними згідно з постановою
*Пленуму Верховного Суду України від 19.12.2008 р. N 18)

26. Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого*ст. 124 КпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.

(пункт 26 у редакції постанови Пленуму
*Верховного Суду України від 19.12.2008 р. N 18)

27. Судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів (затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров'я та Міністерства юстиції України N 114/38/15-36-18 від 24 лютого 1995 р.).

(абзац перший пункту 27 із змінами, внесеними згідно з постановою
*Пленуму Верховного Суду України від 19.12.2008 р. N 18)

Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

(абзац четвертий пункту 27 із змінами, внесеними згідно з постановою
*Пленуму Верховного Суду України від 19.12.2008 р. N 18)

Відповідальність за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції (ч. 1 ст. 130 КпАП), настає за умови, що тому, хто це робить, відомо про такий стан.

(абзац п'ятий пункту 27 із змінами, внесеними згідно з постановою
*Пленуму Верховного Суду України від 19.12.2008 р. N 18)

28. Судам необхідно враховувати, що КпАП не передбачає накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією певної норми. Тому згідно зі ст. 33 цього Кодексу основні й додаткові стягнення слід застосовувати з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, у межах санкцій відповідних норм.

Оскільки наведений у ст. 34 КпАП перелік обставин, які пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, не є вичерпним, суддя при накладенні адміністративного стягнення може визнати пом'якшуючими й інші обставини, не передбачені цією статтею. Перелік обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення (ст. 35 КпАП), навпаки, є вичерпним, тому суддя не вправі посилатись у постанові як на обтяжуючі і враховувати при накладенні стягнення обставини, не передбачені законом.

Позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3*ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 1222, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КпАП. Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

(абзац третій пункту 28 із змінами, внесеними згідно з постановою
*Пленуму Верховного Суду України від 19.12.2008 р. N 18)

Оплатне вилучення транспортного засобу може бути є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, за які встановлена відповідальність ч. 6*ст. 121, ч. 2 та 3 ст. 130 КпАП. Застосування його як основного стягнення законом не передбачено. Не можна накладати це стягнення й на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.

(абзац четвертий пункту 28 із змінами, внесеними згідно з постановою
*Пленуму Верховного Суду України від 19.12.2008 р. N 18)

29. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1982 р. N 7 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про транспортні злочини" (зі змінами, внесеними постановами від 28 березня 1986 р. N 4, від 4 червня 1993 р. N 3 та від 3 грудня 1997 р. N 12).
____________

[UFG1]

Еще такое:

КАРТА ПРОХОДЖЕННЯ ПРОЕКТУ
ПРОЕКТ ЗАКОНУ УКРАЇНИ
від 03.03.2009 р. N 4137

Про внесення змін до окремих законодавчих актів України (щодо попередження про використання засобів фото- та відеоспостереження за учасниками дорожнього руху)

Суб'єкт законодавчої ініціативи: Народний депутат України
Автор законодавчої ініціативи: О. Зарубінський, О. Шепелев
Відповідальний комітет: Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності

Голова комітету: В. Швець
Проходження проекту за стадіями
Одержаний ВР України*
03.03.2009
*
Проект

вноситься народними депутатами України О. О. Зарубінським, О. О. Шепелевим*


ЗАКОН УКРАЇНИ


Про внесення змін до окремих законодавчих актів України (щодо попередження про використання засобів фото- та відеоспостереження за учасниками дорожнього руху)

Верховна Рада України постановляє:

1. Частину першу статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984, додаток до N 51, ст. 1122, із змінами, внесеними згідно із Законами N 586-VI від 24.09.2008) викласти в новій редакції:

"До адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації технічними засобами, що розташовані у місцях, визначених для учасників дорожнього руху спеціальними знаками, та мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, притягаються власники (співвласники) транспортних засобів".

2. Абзац третій пункту 21 частини першої статті 11 Закону України "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 4, ст. 20, зі змінами внесеними згідно із Законами N 586-VI від 24.09.2008) викласти в новій редакції:

"Використовувати у місцях, визначених для учасників дорожнього руху спеціальними знаками, технічні засоби, що передбачені нормативно-правовими актами, в тому числі засоби фото- і відеоспостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, а у випадках, передбачених законом, тимчасово затримувати і доставляти на спеціальні майданчики чи стоянки для зберігання транспортні засоби, експлуатація яких не допускається або забороняється законом".

3. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Голова Верховної Ради України

[UFG1]

КАРТА ПРОХОДЖЕННЯ ПРОЕКТУ
ПРОЕКТ ЗАКОНУ УКРАЇНИ
від 17.03.2009 р. N 4219

Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо забезпечення безпеки дорожнього руху

Суб'єкт законодавчої ініціативи: Народний депутат України
Автор законодавчої ініціативи: О. Новіков
Відповідальний комітет: Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності
Голова комітету: В. Швець
Проходження проекту за стадіями
Одержаний ВР України*
17.03.2009
*
Проект

вноситься народним депутатом України О. В. Новіковим*


ЗАКОН УКРАЇНИ


Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо забезпечення безпеки дорожнього руху

Верховна Рада України постановляє:

І. статтю 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984, додаток до N 51, ст. 1122) викласти у такій редакції:

"Стаття 130. Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -

тягне за собою на водіїв позбавлення права керування транспортними засобами на строком на три роки і на інших осіб - позбавлення права керування транспортними засобами на строком на один рік або накладення штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу працівника міліції, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, -

тягне за собою на водіїв позбавлення права керування транспортними засобами на строк від двох до трьох років.

Керування річковими або маломірними суднами судноводіями в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само передача керування судном особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова осіб, які керують річковими або маломірними суднами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -

тягнуть за собою накладення штрафу від ста п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування всіма видами плавучих засобів на строк від одного до трьох років, або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.

Дії, передбачені частиною третьою цієї статті, вчинені особами, які не мають права керування річковими або маломірними суднами, -

тягнуть за собою накладення штрафу від ста п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб".

II. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

[UFG1]

Это письмо может быть полезно в качестве списка автодорог в "понятном" состоянии:

ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
УПРАВЛІННЯ КОНТРОЛЮ ЗА ПЕРЕМІЩЕННЯМ ВАНТАЖІВ

ЛИСТ

від 26.03.2009 р. N 19/321-ЕП

Начальникам регіональних митниць, митниць*

Про обмеження руху транспортних засобів з причепами та напівпричепами

Доводимо до Вашого відома інформацію Державної служби автомобільних доріг України.

Відповідно до Закону України "Про дорожній рух" та постанови Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" від 27.06.2007 N 879 у зв'язку з небезпечними умовами, які виникли на автомобільних дорогах державного значення, вводяться обмеження для руху транспортних засобів з причепами та напівпричепами у таких областях:

Полтавська область.

З 27.02.2009 введено обмеження руху автомобільного транспорту, маса якого перевищує 10 т, на ділянці автомобільної дороги Р-52 Дніпропетровськ - Царичанка - Кобеляки - Решетилівка від км 128 + 719 до км 174 + 524. Об'їзд здійснюється автодорогами М-22 Полтава - Олександрія та М-03 Київ - Харків - Довжанський через населені пункти Нові Санжари, Полтаву, Абазівку.

Сумська область.

В період з 17.03.2009 по 15.04.2009 вводиться обмеження руху великовагового транспорту загальною вагою понад 12 т на ділянках автодоріг:

Н-07 Київ - Суми - Юнаківка на ділянці км 208 + 331 - км 224 + 114. Об'їзд по автодорозі Р-61 Кролевець - Конотоп - Ромни - Пирятин від м. Ромни до межі Полтавської області.

Н-12 Суми - Полтава на ділянці км 11 + 300 - км 75 + 419. Об'їзд по автодорозі Р-45 Суми - Краснопілля до смт Велика Писарівка.

Р-45 Суми - Краснопілля - Богодухів на ділянці км 94 + 050 - км 107 + 105. Об'їзд по автодорозі Р-46 Харків - Охтирка та Т-17-15 Лохвиця - Гадяч - Охтирка - КПП "Дмитрівка".

Р-60 Кролевець - Конотоп - Ромни - Пирятин на ділянці км 00 + 000 - км 94 + 158. Об'їзд по автодорозі Р-60 Батурин - Конотоп - Суми.

Р-65 КПП "Миколаївка" - Семенівка - Н.Сіверський - Глухів - КПП "Катеринівка" на ділянці км 62 + 200 - км 114 + 00. Об'їзд по автодорозі Т-19-07 Шостка - Кролевець.

Чернігівська область.

У період з 17.03.2009 по 19.04.2009 вводиться обмеження руху великовагового транспорту загальною вагою понад 12 т на ділянках автодоріг державного значення:

Н-07 Київ - Суми - Юнаківка на ділянці км 151 - км 209 від м. Прилуки до межі з Сумською областю.

Р-12 Чернігів - Мена - Сосниця - Грем'яч на ділянці км 6 - км 211 на всій протяжності.

Р-13 Чернігів - Городня - Сеньківка на ділянці км 13 - км 90 на всій протяжності.

Р-56 "Чернігів - Пакуль - КПП "Славутич" на ділянці км 10 - км 50 від автодороги М-01 до кордону з Білоруссю та під'їзд до м. Славутич (на всій протяжності).

Р-65 КПП "Миколаївка" - Семенівка - Новгород-Сіверський - Глухів - КПП "Катеринівка" на всій протяжності в межах Чернігівської області.

Р-67 Чернігів - Ніжин - Прилуки - Пирятин на ділянках км 0 + 000 - км 66 + 000 с. Вертіївка та км 80 - км 155 до перехрестя з автодорогою Н-07 Київ - Суми - Юнаківка.

Р-68 Талалаївка - Ічня - Тростянець - Сокирінці - до автомобільної дороги Н-07 з під'їздом до заповідника "Качанівка" (на всій протяжності).

Про зняття обмеження повідомлятиметься додатково.

Інформацію про стан проїзду автомобільними дорогами загального користування України розміщено на веб-сторінці Укравтодору www.ukravtodor.gov.ua.

Просимо врахувати вищевикладену інформацію при визначенні строків доставки товарів у митницях відправлення.

*

Начальник Управління*
В. А. Луговець*

[SerZ]

Если можно в 2-х словах, об чем речь? (много букаф)

[UFG1]

SerZ, а речь о таком: первое, пятое и шестое сообщения - это проекты законов. (1 - про штрафные баллы, 5 - про обозначение видеокамер знаками; 6 - про алкголь и тормозящие препараты).
2-4 - про то, как суды должны рассматривать дела о правонарушениях ПДД, 7 - список "образцовых" дорог.

[UFG1]

Еще такое сегодня появилось:

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 11 лютого 2009 р. N 124
Київ
Про внесення змін до Правил дорожнього руху

Кабінет Міністрів України постановляє:
Внести до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., N 41, ст. 1852; 2005 р., N 2, ст. 86, N 27, ст. 1569; 2007 р., N 14, ст. 522, N 48, ст. 1978; 2008 р., N 52, ст. 1740, N 75, ст. 2526), зміни, що додаються.
Прем'єр-міністр України*
Ю. ТИМОШЕНКО*
Інд. 31

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 11 лютого 2009 р. N 124*

ЗМІНИ,
що вносяться до Правил дорожнього руху

1. У підпункті "б" пункту 2.1 слова "чи тимчасовий реєстраційний талон" замінити словами "або реєстраційний чи інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження таким транспортним засобом".

2. У пункті 2.2 слова "яка має тимчасовий реєстраційний талон" замінити словами "яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах".

3. Абзац третій підпункту 8.7.3 "е" після слів "червоному сигналі світлофора" доповнити словами "з крайньої правої (лівої) смуги руху".

4. Доповнити пункт 16.9 абзацом такого змісту:

"Під час руху в напрямку стрілки зеленого кольору на таблиці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора із вертикальним розташуванням сигналів, водій повинен зайняти крайню праву (ліву) смугу руху та дати дорогу транспортним засобам і пішоходам, що рухаються з інших напрямків.".
____________