Компания ПростоФинанс, можно им доверять?

+президенту, в НБУ итд.... Готова подписатся под коллективными письмами... или уж если действительно нельзя подать коллективно в суд, то оплатить адвоката сообща, чтоб иск подготовил толковый... подадим в суды одновременно... а потом, когда будет заседание, или каждый себе будет нанимать адвоката или сам пойдет(подготовившись заранее....)
Опять таки делится опытом нужно.... только вот стреммно тут как-то на сайте, а то любой может зайти... можно было бы в личку инфо. сбрасывать... одно знаю точно, нужно боротся и всем вместе... как бы это банально не звучало, что вместе мы сила

Плачу и буду платить по старому!!! тоже готов стоять до последнего, на крайний случай я уже писал, "не справлюсь с управлением", или приобрету привычку оставлять машину с ключами в зажигании в малолюдных местах. а можно машину на деревню к бабушке, и пусть судяться со страховыми итд!!! но без боя НИ...УЯ не получат

еще тел.сюжеты работают... огласки и скандала боятся все...может есть такие которые сюжет могут помочь в новостях толкнуть...

[wwa]

Цитата: Сообщение от LES  Да по старому,я по факту то и письмо не получал , кста что юрист сказал по пунктам повышения ставки в договоре.

После твоего поста, тоже пошел и заплатил по старому. Приняли, только комиссия 5 грн.
По поводу юриста из банка, тоя с ним не общался, я общался с управляющим, а тот сейчас в Киеве. Завтра буду звонить.

тоже буду платить по старому , а там что будет, может тоже ключи забуду в машине

Цитата: Сообщение от aries  а где вы были, когда мы здесь собирались в группу? с коллективным иском, оказывается, проблема - как говорят юристы. или у вас получилось, когда за кваритру воевали?

Где группа?

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
"22" жовтня 2008 р. справа № 5020-1/050
розглянувши господарську справу
за позовом Приватного підприємства „КЕРЗ”
до „Укрсоцбанк”
про визнання договору частково недійсним,
ВСТАНОВИВ:
03.09.2008 Приватне підприємство „КЕРЗ” (далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Акб „Укрсоцбанк” (далі –Відповідач) про визнання недійсним підпункту 2.13.3 договору відновлювальної кредитної лінії №947/007-ДИ5-ВЛ, укладеного 14.03.2008 „Укрсоцбанк” (кредитор) та ПП „КЕРЗ” (позичальник), на підставі частини першої статті 203 та частини першої статті 215 Цивільного кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначений підпункт договору суперечить вимогам ГК України, а саме: частині сьомій статті 193, та є нікчемним в силу частини другої статті 207 ГК України, а зобов’язання між Позивачем та Відповідачем в частині зазначеного підпункту договору не відповідає принципам добросовісності, розумності та справедливості встановленими цивільним законодавством.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає, що справа підлягає припиненню на підставі пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з наявністю між сторонами третейської угоди.
Це клопотання розглянуто судом та залишено без задоволення з підстав, викладених в ухвалі суду від 15.10.2008
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази, в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
14.03.2008 між Відповідачем (кредитор) та Позивачем (позичальник) укладено з додержанням письмової форми кредитний договір відновлювальної кредитної лінії №947/007-ДИ5-ВЛ (далі –Договір), за умовами якого кредитор зобов’язувався надавати позичальнику грошові кошти окремими частинами (траншами) зі сплатою 14,5 процентів річних за кредитом та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в Додатку 1 до Договору, в межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом, в сумі 2 500 000,00 (два мільйона п’ятсот тисяч) грн. 00 коп. за визначеним у Договорі графіком зниження максимального ліміту заборгованості, з кінцевим терміном погашення усієї заборгованості за кредитом не пізніше 05.03.2018.
В якості забезпечення виконання Позивачем своїх зобов’язань перед кредитором за Договором щодо повернення кредиту та інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за Договором, Відповідачем укладений іпотечний договір з майновим поручителем Позивача –Товариством з обмеженою відповідальністю “Юг-Инвест”.
За думкою Позивача, Договір є договором приєднання, тому відносно нього мають застосовуватися положення статті 207 ГК України.
Представник Відповідача у письмових поясненнях від 30.09.2008 /а.с. 104-105/ з цим не погоджується, зокрема, вважає, що Позивачем не надано доказів того, що Договір є саме договором приєднання.
Судом встановлено, що Договір укладений сторонами з визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Кредитором для будь-яких клієнтів роздрібного (середнього та малого) бізнесу.
Стандартні форми кредитних договорів для проведення кредитних операцій з клієнтами роздрібного (середнього та малого) бізнесу розроблені Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” з метою нормативного регулювання кредитного обслуговування клієнтів середнього і малого бізнесу, та підлягають застосуванню лише в редакції, доведеної Головним офісом Банку в листі №50-16/30-89 від 11.01.2007 /а.с. 106-111/.
Таким чином, Договір містить ознаки договору приєднання, визначення якого міститься у ЦК України (стаття 634) та у ГК України (стаття 179).
Предметом позову є визнання недійсним підпункту 2.13.3 Договору, яким передбачено, що: „У разі, якщо Позичальник не погодиться із запропонованими Кредитором змінами розмірів процентів та/або комісій і не укладе протягом строку, встановленого в п.п.2.13.2. цього Договору, відповідної додаткової угоди (договору про внесення змін) до цього Договору, Кредитор має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір у порядку, передбаченому Договором, та вимагати від Позичальника дострокового погашення ним у повному обсязі заборгованості за Кредитом, сплати процентів та комісій, а також можливої неустойки (штрафу, пені) відповідно до умов Договору.
При цьому вимога Кредитора щодо дострокового погашення його вимог за цим Договором підлягає задоволенню у тридцятиденний строк від дня її пред’явлення”.
Майнові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі статей 203, 215 ЦК України та статті 207 ГК України.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з частиною першою статті 207 ГК України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однією зі сторін визнано судом недійсним повністю або в частині.
Господарським кодексом України (частиною другою статті 207) встановлено, що може бути визнано недійсною нікчемну умову господарського зобов’язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов’язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови договорів приєднання, що допускають односторонню відмову від зобов’язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов.
Відповідно до частини сьомої статті 193 ГК України одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків передбачених законом.
Стаття 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 №2121-ІІІ передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки по своїх операціях, але ця норма регулює питання встановлення процентної ставки як складової частини кредитної політики банку, а не підстави для її зміни в укладеному кредитному договорі.
Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте, зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена на підставах, передбачених законодавством.
Зі змісту пункту 2.13 та підпункту 2.13.3 Договору, відповідно до яких кредитор вправі в односторонньому порядку розірвати договір у разі зміни кредитної політики банку тощо, вбачається, що положення підпункту 2.13.3 Договору порушують права та законні інтереси Позивача –містять дискримінаційні стосовно Позивача правила зміни відсоткової ставки, та є несправедливою умовою договору (такою, що всупереч принципу добросовісності має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника).
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.
При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність –це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).
Таким чином, підпункт 2.13.3 Договору підлягає визнанню недійсним, а позов є обґрунтованими та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до правил статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати Позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на Відповідача.
Керуючись статтями , статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним підпункт 2.13.3 договору відновлювальної кредитної лінії №947/007-ДИ5-ВЛ, укладеного 14.03.2008 Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” та Приватним підприємством „КЕРЗ”.
3. Стягнути з
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В. Алсуф`єв

Предмет нашого позову може бути такий же як у цьому рішенні. Обгрунтовувати необхідно нормами цивільного права, а замість норм господарського права (ГК), Законом про захист прав споживачів., оскільки Господарський кодекс (ст. 1) визначає основні засади господарювання і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між субєктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Ми укладали не господарський а договір споживчого кредитування.

Предмет нашого позову може бути аналогічним до наведеного у сраві № 5020-1/050 від 22.10.2008 р. Севастопольського ГС. Єдина відмінність - обгрунтовувати цивільним законодавством (ЦК) та Законом "Про захист прав споживачів. На мою думку в наших відносинах з ТОВ "ПростоФінанс" недоречно обгрунтовувати нормами Господарського кодексу (ГК), оскільки згідно ст. 1 ГК цей кодекс визначає основні засади господарювання і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між субєктами господарювання, а також між цими субєктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Наші відносини з ТОВ "Простофінанс" не є господарськими, між нами договір споживчого кредитування.

Укладаючи кредитний договір я не мав/мала можливості змінювати будь-які умови договору, оскільки кредитором розроблено типову форму, тому вважаю підписаний мною договір – договором приєднання (бажаючи укласти договір, не мала можливості впливати на його умови, в тому числі, щодо односторонньої зміни відсоткової ставки).
Положення пункту 2.8.3 Кредитного договору, що надають право кредитору на власний розсуд змінювати відсоткову ставку, є несправедливими по відношенню до мене та обмежують мої права, як споживача послуг кредитора, всупереч принципу добросовісності створюють істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на мою шкоду та порушують норми чинного законодавства України, зокрема, положення ст. 14 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ст.ст 40, 47, 48 Конституції України, ст.ст. 203,215 ЦК України, ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів»

Крім того, 10 січня 2009 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського внеску і кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 року за № 661, згідно якого внесено зміни до Цивільного кодексу України, а саме: стаття 1056-1.
«Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною».
Зміни до статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) такого змісту:
«Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом».
Тобто банкам заборонили односторонньо змінювати розмір процентної ставки за кредитним договором по укладених з клієнтами договорах (наш договір вже є укладеним!!!).
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України кредитодавцем за кредитним договором є банк або інша фінансова установа.
Є очевидним, що оскільки згідно до ст.1054 Цивільного кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, то у Главі 71 Цивільного кодексу термін «банк» та термін «інша фінансова установа» є тотожними та вживаються у одному значенні – «кредитодавець».
Отже, у межах діючого законодавства надавати кошти у позику на умовах фінансового кредиту, а саме на визначений строк та під процент, мають можливість лише банки або інші фінансові установи.
Разом із цим здійснення діяльності з надання фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, згідно з частиною першою статті 34 Закону дозволяється фінансовим установам тільки після отримання відповідної ліцензії.
Фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг (Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 N 2664-III).
Кредитна установа – фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик. (Закон "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 N 2664-III).
Небанківська фінансова установа – юридична особа, яка відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" надає одну чи кілька фінансових послуг та яка внесена до Державного реєстру фінансових установ в установленому законодавством України порядку. До небанківських фінансових установ належать кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. (Національний банк, Постанова "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15.12.2004 N 637)
Тобто, по за увагою Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського внеску і кредитного договору в односторонньому порядку» за № 661 від 12.12.2008 р. залишилося питання заборони змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами, укладеними з іншою фінансовою установою (не банком). Оскільки дане питання не врегульоване в нашому випадку Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", то діє правило, передбачене ст. 8 Цивільного кодексу України, відповідно до якої: «Якщо цивільні відносини не врегульовані цим кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону)».
Отже, дана норма по забороні односторонньої зміни розміру процентної ставки за кредитним договором по укладених з клієнтами договорах стосується як інших фінансових установ взагалі, так і ТОВ «ПростоФінанс» зокрема.

http://forum.liga.net/Messages.asp?did=108536&page=8
Debitor > Debitor 3/02/09 16:02

Добрый день! Сегодня звонил в Центральний апарат Держфінпослуг по поводу ПростоФинанса. Они мне ответили, что кредитное сообщество ПростоФинанс (ПФ) действует в рамках закона (ЦК Украины)и имеет право повышать процентную ставку так как она прописана в договоре. Мои доводы относительно нарушения нарушения ПФ Ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів" (споживчий кредит), они ответили что в нашем случае этот кредит не споживчий так как авто к потребительскому кредиту не относиться и ПФ имеет полное право поднять ставку так как действует на основании ЦК Украины.

Жду ваших отзывов! Посоветуйте как быть? Где прописан список товаров которые относятся к потребительскому кредиту и есть ли такой?

До окончания возможной подачи письма или иска осталось 1,5 дня

P.S. Они мне сказали, что если я несогласен, то писать в ПФ нет смысла, а надо подавать в суд (который будет заведомо проигран) так как мое письмо будет ничтожным и ПФ все равно сможет применить этот процент.

ДЕРЖАВНА КОМІСІЯ З РЕГУЛЮВАННЯ РИНКІВ
ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ
____________________________________________________________
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
01.06.2006 м. Київ № 5846
Про схвалення рішення директора
Департаменту нагляду за кредитними
установами про видачу ліцензії на
провадження діяльності з надання
фінансових кредитів за рахунок
залучених коштів Товариству з
обмеженою відповідальністю
„ПростоФінанс”

Відповідно до підпункту 8 пункту 6 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року № 292/2003, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України постановила:

1. Схвалити рішення директора Департаменту нагляду за кредитними установами від 25.05.2006 № 3125-КУ про видачу ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів Товариству з обмеженою відповідальністю „ПростоФінанс” (04073, м. Київ, Московський проспект, буд. 9, код за ЄДРПОУ 33694552).
2. Юридичному департаменту (Чурсін О.В.) забезпечити внесення інформації про отримання ліцензії кредитною установою, визначеною в пункті 1 цього розпорядження, до Державного реєстру фінансових установ.

3. Контроль за виконанням розпорядження покласти на члена Комісії – директора Департаменту нагляду за кредитними установами Оленчика А.Я.
Голова Комісії В. Суслов
Протокол № 232 засідання
Комісії від 01.06.06.